15:04 Чому ми говоримо про дифтерію | |
І кір, і дифтерія – це інфекції, поширення яких можна регулювати за допомогою вакцинації. Це означає, що коли щеплено більше 95% населення , хвороба перестає поширюватися. Адже спалах будь-якого захворювання діє за принципом геометричної прогресії. Спочатку з'являються люди, які є носіями інфекції, але не хворіють. Ці особи можуть передати збудників хвороби іншій людині. Якщо її імунітет ослаблений, а сама людина не щеплена – вона може захворіти. А от хвора людина – це вже реальне джерело зараження. Якщо в її оточенні більшість людей не щеплено, то вони будуть також хворіти і передавати цю інфекцію далі. Тобто для спалаху такої небезпечної хвороби, як дифтерія, в Україні є достатньо привидів. За 10 місяців 2018 року в Україні зареєстровано 9 випадків захворювання на дифтерію (серед них 3 дітей та 6 дорослих) та 17 випадків захворювання на правець (5 дітей та 12 дорослих). У 2017 році захворювання на дифтерію не зареєстровані. Під час епідемії дифтерії в Україні з 1991-го до 1998-го року, спричиненої низьким охопленням дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації дорослих, на дифтерію захворіли близько 20 тисяч людей, 696 з них померли. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація для дітей і ревакцинація для дорослих. Вакцини проти дифтерії та правцю вводять вперше у дитячому віці. Проте імунітет проти них не зберігається на все життя. Тому періодично необхідне повторне введення вакцин – ревакцинація. Діти мають отримувати щеплення в 2, 4, 6, 18 місяців, 6 років і 16 років, а дорослі – кожні 10 років. Такий інтервал у дорослому віці зумовлений тим, що імунітет проти цих хвороб зберігається близько 10 років. Центр первинної медичної допомоги м.Бахмута має в наявності достатню кількість безоплатної та якісної вакцини для профілактики дифтерії та правця. Переглянути залишок вакцин можна за посиланням | |
Переглядів: 363 | |
Всього коментарів: 0 | |