Менінгококова інфекція – це одне з найбільш важких гострих інфекційних захворювань з різними клінічними проявами. Небезпека інфекції полягає в тому, що вона може мати дуже швидкий, блискавичний розвиток важких форм з високим ризиком летального результату і можливим впливом на нервово-психічний подальший розвиток дитини. Попри те, що рівень захворюваності на цю інфекцію є відносно невисоким порівняно з іншими інфекціями, летальність від неї становить близько 10%. У людей, які перенесли менінгококову інфекцію, можуть виникати такі тяжкі ускладнення, як глухота, епісиндром, затримка фізичного і розумового розвитку.

Джерелом та носієм менінгококової інфекції завжди є людина. Передається захворювання, як правило, повітряно-крапельним шляхом, тому заразитися менінгококом можна при поцілунку, чханні або кашлі хворого або носія інфекції.

Дуже часто носіями менінгококової інфекції є абсолютно здорові люди, які виступають в якості безсимптомних носіїв бактерій, у них навіть характерний для захворювання висип відсутній. Подібне носійство інфекції забезпечує у володаря вироблення імунітету до штаму носимого їм збудника. Причому менінгококовий збудник не здатний спровокувати розвиток патології у носія, але для оточуючих він представляє реальну загрозу.

Найбільший ризик захворіти мають діти молодше 5-річного віку, оскільки мають недостатньо сформовану імунну систему.

Щодо немовлят, то у них хвороба може розвиватися надто стрімко й перебігати надто агресивно. У дітей до року часто трапляється блискавична, тяжка форма недуги (менінгококцемія): від різкого підвищення температури, висипань - аж до ураження головного мозку, всього організму, сильної інтоксикації та загибелі хворого упродовж однієї доби.

Також ризикують постраждати від цього захворювання молоді люди 15-25-річного віку. Провокуючим фактором часто виступає куріння, оскільки ця шкідлива звичка пригнічує імунну систему.

Це захворювання дуже оманливе, оскільки симптоми, що виникають на початку, мають неспецифічний характер, що значно ускладнює діагностику хвороби , настільки важливу саме на початкових етапах захворювання. Тому що коли з'являються класичні симптоми та стає ясною клінічна картина, про порятунок пацієнта часто мови бути вже не може.

Симптоми при менінгококової інфекції розвиваються дуже стрімко, набагато швидше, ніж при застуді.

Однією з перших ознак, що характеризують менінгококову патологію у маленьких дітей, є специфічна висипка. Проявляється вона вже в першу добу хвороби, рідше на другу. Чим раніше від початку хвороби з'являється висипка, тим важчий перебіг і прогноз. Найчастіше вона локалізується на стегнах, гомілках, внизу живота, на сідницях. Поширюється швидко, буквально «росте на очах». Поява висипань на обличчі свідчить про тяжкість процесу. Це несприятлива прогностична ознака. Розмір висипу може бути різним: від крововиливів розміром з крапку до великих, нерівної ( «зірчастої») форми елементів багряно-синюшного кольору. Висип є крововиливом в шкіру, він не зникає при натисканні, розташовується на блідому тлі шкірних покривів. Невеличкі висипання тримаються 3-4 дні, пігментуються і зникають.

Менінгококова інфекція у формі менінгококкеміі характеризується яскраво вираженою лихоманкою (39 ° С і вище), причому кінцівки пацієнта при обмацуванні холодні. Хворого турбують симптоми діареї, прискореного дихання, болючість м'язів і суглобів, больовий синдром в грудях і животі. При зовнішньому огляді у пацієнта відзначається блідо-сірий відтінок шкірного покриву, і з'являється характерна висипка. Зазвичай висипка являє собою невеликі рожеві цятки, які з часом переходять у великі червоні плями, що мають неправильну форму. Починається подібна висипка, як правило, з ніг, сідниць або тулуба. Буває, що вона зачіпає навіть очні білки, проявляючись на них у вигляді зірочок. Треба уважно оглядати тіло хворого, раптом у нього з'явилася характерна висипка.

Але орієнтуватися тільки на висип не слід, оскільки подібна ознака може і зовсім не з'явитися, крім неї є й інші ознаки:

• слабкость;
• гарячка, яка не збивається жарознижувальними препаратами;
• блювотний синдром;
• запаморочення;
• перезбудження і занепокоєння;
• дезорієнтації і сплутаність свідомості.

При найменьшій підозрі на розвиток менінгококової інфекції,

негайно звертайтесь до лікаря!
 

Своєчасна діагностика менінгококової інфекції дозволяє врятувати пацієнту життя і стає запорукою успішного лікування.

Профілактика менінгококової інфекції дуже важлива, та полягає в дотриманні елементарних вимог особистої гігієни, що забороняють користуватися чужою помадою, зубною щіткою або курити одну сигарету. Крім того, не варто їсти та пити з загального посуду, облизувати соску, що впала у дитини та ін.

При встановленні діагнозу менінгококової інфекції про кожний випадок подається екстрене повідомлення в районну чи міську СЕС. У дитячому закладі встановлюється карантин на 10 днів з моменту ізоляції останнього хворого. Проводиться бактеріологічне дослідження (мазок з носоглотки) контактних з носієм за місцем проживання та в дитячому закладі. За контактними дітьми в дитячому закладі встановлюється спостереження: щоденний огляд шкірних покривів, слизової зіва, термометрія.