Про те, що в Україні зареєстровано випадки дифтерії, чули майже всі. До своїх сімейних лікарів почали звертатися схвильовані клієнти нашого Центру: а що взагалі таке дифтерія і яку небезпеку вона несе? А чи можна щепитися проти дифтерії, чи безкоштовно це, як це можна зробити?

Тож пропонуємо відповіді на ці питання. Дифтерія - це інфекційне захворювання, спричинене бактерією Corynebacterium diphtheria, яка в першу чергу вражає верхні дихальні шляхи і виробляє токсин, що вражає інші органи. Дифтерія небезпечна через ускладнення, до яких може призвести, і через високий рівень смертності. До дії дифтерійного токсину чутливі практично всі органи, але найбільш вразливими є серце, нирки, наднирники, нервова система.

Найбільш сприйнятливі до інфекції – ті, хто не мають повноцінного імунного захисту. Постійне перебування в місцях зі скупченням людей, різка зміна умов життя, неповна імунізація та імунокомпрометовані стани полегшують сприйнятливість до дифтерії та є чинниками ризику, пов'язаними з передачею цієї хвороби.. Основний шлях передачі - повітряно-крапельний.

Нагадаємо основні симптоми дифтерії, виявивши сукупність яких, особливо після контакту з особами зі схожими проявами, слід негайно звернутись до лікаря:

• товста сіра плівка, що покриває горло та мигдалики;
• сильний біль у горлі та захриплість голосу;
• збільшення та болючість шийних лімфовузлів;
• утруднене або пришвидшене дихання (без попереднього фізичного навантаження);
• поява виділень із носу;
• лихоманка та озноб;
• нездужання.

Можливі ускладнення від дифтерії: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, міокардит, ураження нервової системи, нефрозонефрит, легенева інфекція (дихальна недостатність або пневмонія).

Смертність від дифтерії за різними даними становить від 5% до 20%.

Яка ж ситуація в Україні? За даними Центру громадського здоров’я, станом на 29 жовтня 2019р. зареєстровано 20 випадків дифтерії. У 2019 р. по одному випадку зареєстровано у лютому (Луганська обл.) та серпні (Хмельницька обл.). Решту 18 випадків зафіксовано у жовтні. Із зареєстрованих 2019 р. хворих на дифтерію 19 - дорослі.

Як захиститись від дифтерії? Відповідь проста: вакцинація.

Вакцинуватися можна у кабінетах щеплень амбулаторій нашого підприємства. Це безкоштовно.

Вакцинація дітей

Згідно з національним Календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можна використовувати вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовують для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.

Вакцинацію від дифтерії здійснюють у:

• 2 місяці (перше щеплення),
• 4 місяці (друге щеплення),
• 6 місяців (третє щеплення). У 18 місяців проводиться ревакцинація.

Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років здійснюють анатоксином дифтерійно-правцевим (далі - АДП),

У 16 років - анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (далі - АДП-м).

Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначає лікар з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.

Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, роблять щеплення АДП-м триразово. Ревакцинація дітей віком 15-18 років, які отримують щеплення поза цим Календарем, здійснюється з мінімальним інтервалом у 3 роки після останнього щеплення для профілактики дифтерії та правця.

Вакцинація дорослих

Щеплення від дифтерії та правця не дає імунітету на все життя, тому дорослим треба повторно вакцинуватися (проходити ревакцинацію) кожні 10 років, починаючи з 26-ти років. Докладно щодо вакцинації дорослих - за посиланням.

Щоб дифтерія не прийшла до Вашої домівки, захистить себе та свою дитину – зробіть щеплення, якщо ви або ваша дитина його потребуєте. Проконсультуйтесь зі своїм сімейним лікарем, лікарем-терапевтом та лікарем-педіатром.