Щорічно, починаючи з 1991 року,  в Україні з 25 листопада по 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», яка ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства. Дати акції створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада по 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства є порушенням прав людини.

Насильство над жінками - найбільш поширений і всеохоплюючий вид порушення прав людини у світі. 7 з 10 жінок у світі, принаймні, одного разу в житті піддавалися фізичному або сексуальному насильству. В результаті насильства у світі гине більше жінок у віці від 15 до 44 років, ніж через рак, малярії, ДТП і війни разом узяті.

Жінки піддаються насильству через свою стать впродовж усього життя. При цьому найбільше число випадків фізичного та сексуального насильства над жінками відбувається в сім'ї або з боку близьких знайомих, у тому числі - на роботі. 

На жаль, суспільство, а слідом за ним і правоохоронні органи та політики вважають насильство щодо жінок «сімейною справою», частиною «культури» або «традицій», а не справжнім злочином.

Одночасно суспільство часто засуджує жертву, а не насильника. Вважається, що жінки якимось чином «заслуговують»  чи «провокують» напад або домашнє насильство. Це змушує жінок мовчати: адже зізнатися у своїй проблемі означає стати об'єктом осуду.

Замовчування в суспільстві створює навколо цих злочинів атмосферу безкарності. 

На світовому рівні проблема насильства по відношенню до жінок була визнана тільки в 1993 році, коли Генеральна Асамблея ООН прийняла спеціальну декларацію про викорінення насильства, спрямованого проти жінок.

У статті 1 подано визначення насильства проти жінок: «довільний акт насильства, скоєний на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може спричинити фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози скоєння таких актів, примусове чи довільне позбавлення свободи або особистого життя». 

Важлива ознака насильства щодо жінок або гендерного насильства –  це  так зване невуличне насильство, тобто, жертва може знати нападника. І справді, зґвалтування досить часто скоюють не невідомі жертві чоловіки, а її знайомі. Тобто, проблема в тому, що це саме той тип насильства, якого остерігаються найменше, адже ми звикли вважати, що «наш дім – це наша фортеця», що в приватній сфері, у сім’ї ми можемо почуватися захищеними.
 

Поради жінкам, як поводити себе у разі скоєння насильства.

► У разі насильства негайно шукай безпечного притулку, не затягуй ситуації, що склалася. Бажано домовитися з подругою, з близькою людиною про надання притулку тобі та дітям.
► Розповідай іншим про насильство, не тримай його в таємниці. Звертайся за допомогою до сусідів та друзів. Поговори з священиком, рідними, лікарями.
► Скористайся допомогою фахівців (психологів, психотерапевтів, юристів).
► Будь рішучою у стосунках з чоловіком. Телефонуй у міліцію, аби  вгамували чоловіка, коли він тебе б’є, склади заяви в міліцію та прокуратуру.
► Будь незалежною, підвищуй свою самооцінку. Шукай шляхів економічної незалежності.

Переосмислення цінностей, відповідальність, повага до гідності іншої людини, свідоме ставлення кожного не лише до своїх прав але і до обов’язків –
запорука створення суспільства без насильства.