Середа, 22.11.2017, 12:46
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід


Комунальний заклад
охорони здоров'я
"Центр первинної
медико-санітарної
допомоги
Бахмутської
міської ради"

Дитяча безпека влітку. Поради психолога

Влітку завдання дитини полягає в тому, щоб відпочивати від навчальних навантажень і розвиватися фізично й соціально. Це час спілкування, нових знайомств і закоханості. Час для експериментів у стосунках і випробувань себе на міцність, стійкість, здатність чинити опір спокусам і витримувати розчарування. Це можливість побачити своє тіло і роздивитися його майже під мікроскопом. Улітку дитина може спробувати на смак самостійність, відкрити для себе нові фізичні й інтелектуальні можливості. Та все ж таки є небезпеки, які може усвідомити тільки дорослий, а відтак і запобігти їм.

Але ми тут торкнемося сфери психологічної безпеки і того, як навчити дитину знаходити вихід з непростих життєвих ситуацій, які часто виникають саме влітку, коли в дитини стільки вільного часу, що вона може використати його на те, щоб у такі ситуації потрапити.

Батько або мати (якщо вони не можуть контролювати дитину особисто) повинні пояснити дитині всі правила безпеки, враховуючи при цьому її вікові особливості, оскільки занадто відверта розмова може не тільки налякати дитину, а й викликати непотрібну цікавість до певних тем.

Небезпека загубитися. Вона існує для дітей будь-якого віку, хоча, здається, що губитися — це доля маленьких і нетямущих. Але часто саме підлітки, у своїй гіперболізованій самовпевненості, губляться в найвідповідальніший момент. Загубитися можна і в лісі, і в місті, можна відстати від групи в поході, можна тікати від небезпеки і заблукати. Навчіть дитину поводитися правильно.

Перше правило: якщо ти загубився, незалежно від того, в місті це чи в лісі, — залишайся на місці. Якщо дорослі виявлять пропажу дитини, зрозуміло, вони почнуть шукати, і дитина повинна про це знати, бо саме паніка породжує бажання вчиняти непотрібні дії, що призводять до втрати сил та інших ресурсів, які можуть стати в пригоді для виживання. Зберегти сили — важливий аспект вдалого порятунку. Самовпевненість і паніка — його вороги. Бажаючи рухатись у пошуках своїх, можна значно від них віддалитися, а отже реально піддати і себе, і рятівників іще більшій небезпеці.

Правило друге — визначити місцеперебування і давати знати про нього. Це можуть бути звукові або світлові сигнали в лісі і вміння обрати правильного помічника в місті. Якщо дитина загубилась у місті, їй важливо пояснити, що просити допомоги краще в людей у формі — поліцейських, пожежників, лікарів, кондукторів, касирів. Прості перехожі не завжди можуть бути налаштовані дружелюбно, і просити допомоги можна не в усіх. Не зайвим буде мати при собі записані на папері телефони батьків (візитівку). Адже в стресі, навіть коли дитина знає їх напам'ять, вона може все забути. Якщо дитина загубилась у метро, вона повинна знати, що необхідно залишатися на тій станції, де загубилася, і в жодному разі не йти шукати батьків. Це має бути правилом.

Та сама історія, якщо дитина загубилась у торговому центрі або супермаркеті. Позначте умовне місце для зустрічі (кіоск, тумбу, лавочку) або попросіть стояти на місці, якщо вона не знає, де умовне місце. Є діти, яким подобається "губитися": вони навмисно нервують батьків і відповідальних за них дорослих, бажаючи приємно потішити себе відчуттям "потрібності" і зайвий раз переконатися, що тебе люблять. Адже якщо шукають, значить я потрібен! Важливо пояснити дитині, що в громадських місцях така поведінка небезпечна і неприпустима, а ігри "в хованки" можна перенести в безпечніше місце.

Селфі. Серйозною небезпекою останнім часом стали селфі, які діти роблять у найнесподіваніших, а часом і небезпечних місцях — на дахах будинків, на рейках, мостах і вагонах, використовуючи для цього часто й рухомі об'єкти. Важливо розуміти, що прагнення робити селфі відноситься до психологічної залежності, зумовленої патологічним бажанням дітей, а частіше підлітків, привернути до себе увагу, компенсувати відсутність самоповаги. Психологи і психіатри давно б'ють на сполох, але реальність і далі приносить повідомлення про нових загиблих — жертви небезпечних селфі. Дивно, але багато любителів селфі зізнаються: мовляв, не знали, що це небезпечно.

Важливо розуміти: підлітки не завжди знають, що деякі об'єкти, наприклад електрички, перебувають під високою напругою. Необхідно в доступній і зрозумілій формі інформувати дітей про правила безпеки і наслідки їх недотримання. Іноді дітям бракує простої і зрозумілої інформації, якої вони не отримали на уроках фізики. Батьки повинні бути зі своїми дітьми в діалозі, розуміючи їхні потреби, і, можливо, краще витратити гроші на якісну фотосесію, задовольнивши потребу дитини в ефектних фото, ніж вона піде на дах будинку заради більшої кількості лайків у соцмережах. Якщо в дитини з'явилася потреба доводити одноліткам свою винятковість небезпечним для здоров'я способом, значить щось і в ваших із нею стосунках пішло не так.

Безпека в Інтернеті. Влітку, коли діти, не обтяжені домашніми завданнями, вони більше часу проводять в Інтернеті. Які небезпеки чатують на них у Мережі? По-перше, це непотрібні й небезпечні знайомства, найчастіше пов'язані з ризиком втратити гроші, оскільки дитині, яка не здатна відрізнити потреби від бажань, можуть продати в Інтернеті все що завгодно. Аферисти в літній період буквально полюють на безтурботних дітей. Пильність дорослих тут не буде зайвою.

Друга небезпека — контент: порнографія, насильство, доступ до подібного роду інформації не відповідає ані віку, ані розвиткові дитячої психіки. Ви про це можете й не дізнатися, а дитина набереться страхів, яких не завжди просто позбутися. Вихід — батьківський контроль часу, що його дитина проводить в Інтернеті. А найкраще цей час замінити походами, екскурсіями, літнім табором, активним відпочинком.

Невизнання й агресія з боку дітей у колективі. Відправляючи дитину в табір, важливо розуміти, що будь-який дитячий колектив досить динамічний, і в ньому можуть проявлятися грубість і жорстокість до дітей, чия поведінка, зовнішній вигляд або устремління не відповідають загальним тенденціям у групі.

Взагалі, відправляючи дитину в поїздку з незнайомими дітьми, слід з'ясувати правила поведінки в групі, умови, які будуть запропоновані для проживання і взаємодії, і оцінити, наскільки ваша дитина відповідатиме загальному рівню фізичного, інтелектуального й емоційного розвитку, чи зможе вона сама, без сторонньої допомоги, встановити комфортний контакт з однолітками. Є спеціальні табори, де професійні психологи допомагають дітям налагодити контакт, де соціальна взаємодія — основа й завдання табірного життя. Але якщо це спортивний табір або табір, де необхідні спеціальні навички, то, можливо, краще обрати щось простіше, щоб відпочинок для дитини не перетворився на муку.

Літо — це завжди привід навчитися чогось нового, якщо є хороший наставник. Важливо пояснити дитині правила поведінки з агресором, перше з яких — уміння уникнути зіткнення. Так, не завжди це можливо, тому дитина повинна знати, в яких випадках вона може попросити допомоги в дорослих, чого ніколи й за жодних обставин не має терпіти. Навчіть дитину розрізняти не тільки фізичне, а й психологічне насильство, навчіть взаємодіяти в групі, працювати в команді. Це стане у пригоді їй і в майбутньому.

Сексуальне і психологічне насильство. Важко говорити про сексуальне насильство, але необхідно. На жаль, діти дедалі частіше стають жертвами сексуального насильства з боку дорослих. Виною тому — наше ханжество і невміння говорити з дітьми про тілесну безпеку і межі свого тіла, про допустиму відвертість з незнайомими людьми. Ця тема часто табуйована і має багато суперечливих почуттів з боку дорослих. Ми боїмося і через цей страх заганяємо проблему в глухий кут нерозуміння. Порушення кордонів тіла дитини, на жаль, починається в той момент, коли малюк на пляжі сидить без трусиків, а суспільство, та й самі батьки вважають це нормою. Я не кажу вже про гігієну, але дитина повинна засвоювати норми поведінки в суспільстві, і ці норми стосуються й її тіла.

Кожна дитина повинна знати, що її тіло належить тільки їй, і щось робити з її тілом чужим людям просто неприпустимо. Виняток — лікар, до якого його привели довірені дорослі. Батькам слід знати і пояснити своїм дітям, що насильство часто починається зі слів: "Давай нікому про це не скажемо — це буде наша таємниця". Дитина за замовчанням вважає дорослу людину авторитетною і правильною і довіряє її діям. Тому навчіть дитину розумної критичності, вміння відрізняти насильство — як фізичне, яке є явним і очевидним, так і психологічне, яке може ховатися за маскою доброзичливості.

Психологічне насильство важко розпізнати, бо воно може виглядати як дружба, допомога й підтримка, але завжди має в собі ознаки маніпуляції і призводить до складних психологічних зсувів з віддаленими наслідками. Зверніться до фахівця-психолога, адже в даному випадку без професійної допомоги не обійтися.

Нехай літо стане для ваших дітей чудовим незабутнім періодом з найкращими і яскравими спогадами.

Джерело

RSS















Пошук

Календар

«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Архів

Створити безкоштовний сайт на uCoz